Антарктида

23.02.2017 20:43
Печать PDF

 Дослідити та просто вдихнути природу Антарктиди... 

 

Полярний дослідник із Житомирщини, учасник двох антарктичних експедицій, науковий працівник Житомирського обласного краєзнавчого музею, орнітолог Микола Весельський 10 лютого на запрошення адміністрації закладу завітав до Новоборівського ліцею.  Гість поділився з педагогами та учнями враженнями від поїздок до безлюдного континенту, зокрема про те, як жилося українським полярникам на обледенілому острові Галіндез територією в один квадратний кілометр біля берегів Антарктиди. Представив захоплюючий слайд-лекцію «Мій один рік в Антарктиді на станції Академік Вернадський». Микола Весельський – один із тих відважних людей, котрий відважився не просто побачити Антарктиду, але й проводити там наукові дослідження, тобто побував у складі двох експедицій (більше двох років перебування!), у дуже складних кліматичних та природних умовах Шостого континенту. Говорять, що туди їдуть тільки за покликом серця та із сильною мотивацію мандрівника. Бо там не зустрінеш нікого, окрім птахів у небі, тюленів у воді та пінгвінів на суші.

 

 

 

Свою розповідь науковець розпочав із того, що щороку в Антарктиду  вирушає чергова експедиція, яка збирає дані та  передає їх міжнародним дослідницьким центрам. Учасників експедицій відбирають майже як космонавтів – вони зобов’язані бути фізично і психічно витривалими, без хронічних захворювань. Маршрут полярників нелегкий: літаком із Києва до Рима, звідти так само повітрям – до столиці Аргентини Буенос-Айреса, а далі – знову літаком до міста Ушуая на архіпелазі Вогняна Земля. Цей порт вважається одним з найпівденніших у світі. Далі експедиція з усіма вантажами пересідає на судно, що прямує до острова Галіндез через протоку Дрейка. Каже, що це – найскладніша частина серед мореплавців, адже 300 днів на рік там штормить і хвилі іноді досягають понад 15 метрів.

 

Україна щорічно, починаючи з 1996 року, споряджує експедицію в Антарктиду на дослідницьку станцію ім. Академіка Вернадського. 31 березня 2015 року на антарктичну станцію вирушила двадцята українська антарктична експедиція. У складі експедиції було 12 фахівців – біологи, метеорологи, геофізики та інженери-механіки, лікар та повар, серед них – і Микола Францович. У 2013-2014 роках він працював біологом-зимівником у складі 18-ої Української антарктичної експедиції на Українській антарктичній станції Академік Вернадський.

Щодо станції – то вона має свою історію. Станцію Україні подарувала в 1996 році Великобританія. Точніше, передала за символічну плату в 1 фунт стерлінгів. Станція працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. 6 лютого 1996 року над Антарктидою замайорів синьо-жовтий прапор України. Минуло 20 років із часу, коли Англійське Антарктичне Товариство передало Україні станцію «Фарадей». Згодом українська станція була перейменована в «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України. Тодішній посол України в Лондоні, академік-біолог Сергій Комісаренко, доклав усіх зусиль, щоб в Україні з’явилася власна антарктична база. Завдяки цьому ми увійшли в клуб антарктичних держав.

 

«Життя арктичної станції забезпечують три потужних двигуни, які працюють по черзі і заряджають теплом та світлом. На першому поверсі головного приміщення розміщені спальні на дві особи. Там же – місце збору команди за необхідністю. На другому поверсі – кухня, їдальня та конференц-зал. Родзинкою станції є найцікавіший бар у світі. Коли британці тільки побудували станцію «Фарадей», вони залишили на рік зимувати на ній двох теслярів. Майстрам привезли багато деревини, з якої вони мали облаштувати спальні приміщення, виготовити меблі тощо. А хлопці взяли й витратили все дерево на будівництво бару, понавиробляли там різних штук та викрутасів. Столярів за таку самодіяльність з роботи звільнили, зате ми тепер маємо такий скарб, милуватися яким приїжджають навіть з інших країн», – розповів Микола Францович. Микола Весельський стверджує, що для науковців станція «Вернадський» є унікальним місцем, де людина може сповна віддатися науці. Там час протікає особливо розмірено. Розумієш, що нікуди поспішати. Раніше, ніж за рік, ти все одно не потрапиш додому… Тож можна повністю зануритися в науку, спокійно мислити, формувати гіпотези та перевіряти їх на практиці. Людина потрапляє в повну гармонію зі суворою і водночас унікальною природою, яка надихає на відкриття, якщо ти справжній науковець. І немає значення чи ти біолог, геофізик, метеоролог, геолог. Антарктида по-особливому впливає на світогляд людини. Кожен науковець займається своїми обов’язками. Там проводяться геолого-геофізичні, геокосмічні, біологічні та медико-фізіологічні дослідження, в кожному з яких є відкриття. Щоб боротися з суворою погодою і виконувати всі завдання експедиції, команда має бути злагоджена. Погода ставить багато випробувань полярникам.

 

Почесний гість поділився з публікою й маловідомими фактами про холодний континент. Зокрема, що Антарктида – це комора копалин на майбутнє. Вона – єдиний континент, який знаходиться на полюсі і вважається унікальним за всіма параметрами. Її можна назвати індикатором Землі, адже сніг там у прямому сенсі показує, що відбувається з планетою, починаючи від забруднення атмосфери, змін клімату, температури води Світового океану і закінчуючи озоновим аномаліями. Зв’язок на станції тільки через супутник, Інтернету там немає. Розповів дослідник і про аборигенів континенту – пінгвінів Аделі, імператорських та арктичних. Аделі – одні з найкомунікабельніших пінгвінів. Основним компонентом їхнього живлення є рачок криль. Тюлені-крабоїди, зубна система яких також еволюційно пристосувалася для харчування саме цим видом рачка. Сюди можна зарахувати і китів, які харчуються крилем, пінгвінів та інших тварин. Наостанок юні друзі ставили численні запитання науковцю й отримували на них вичерпні відповіді.

 

За матеріалами веб-порталу Моя Черняхівщина 

 
  , .