РІДКІСНИЙ ПАМ’ЯТНИК

31.01.2012 13:21
Печать

На території Житомирської області відомо багато пам’яток історії і монументального мистецтва. Переважна більшість з них присвячена подіям Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Окремі пам’ятки встановлені на честь відомих і видатних людей, які проживали і творили на теренах Волині та далеко поза її межами. Зустрічаються й досить рідкісні, як правило, поодинокі пам’ятники які певною мірою є унікальними для нашого краю. До нашого часу дійшло їх небагато. Серед них слід назвати пам’ятник встановлений на курганоподібному насипі – могилі біля с. Трокович Черняхівського району. Напис на пам’ятнику засвідчує, що тут поховані “православні воїни с. Трокович вбиті на брані у другу вітчизняну війну”. Не менш цікавим є пам’ятний знак встановлений у 1911 році в с. Серби Ємільчинського району на честь 50-річчя відміни кріпацтва. Як бачимо, усі вони ілюструють знамені або трагічні сторінки в історії регіону. Відомі й інші цікаві пам’ятники.

 

 

 

 9 червня 2011 р. працівники відділу досліджень, обліку і паспортизації об’єктів культурної спадщини обласного краєзнавчого музею, під час обстеження пам’яток на території Черняхівського району, на сільському кладовищі в околицях смт Головине натрапили на досить незвичайний об’єкт. В центрі православного кладовища на гранітному цоколі стоїть високий понад 2-х метрів пам’ятник. У нижній частині напис у п’ять рядків, який повідомляє, що пам’ятник було встановлено “Въ память увеличенія кладбища д. Головинъ 15 мая 1904 г.” Очевидно, для жителів Головина це була надзвичайна подія, що була відзначена встановленням спеціального пам’ятника. 

Мало кому відомо, що у ті часи відкриття нового або розширення старого кладовища займало багато часу. Крім того, ті хто займався цим питанням зустрічав на своєму шляху чимало перепон. Здебільшого це було пов’язано з відсутністю вільних земляних ділянок. Значний відсоток земляних ресурсів перебувало у власності багатіїв, які ні за яких обставин не бажали ділитися з місцевим людом шматком землі, навіть для задоволення релігійних потреб громади.
Чимало часу займало вирішення питання отримання дозволу від місцевого та губернського духовенства. Іноді, необхідно було отримати дозвіл губернатора або навіть, Святійшого Синоду чи Міністерства внутрішніх справ.
З архівних джерел дізнаємось, що в окремих випадках термін для остаточного вирішення зазначеного питання становив від 2 до 5, а то й більше років. Як приклад, одне з чергових розширень Російсько-Вільського кладовища в Житомирі наприкінці ХІХ ст. вирішувалось міх духовенством і міською владою майже 4 роки з 1891 по 1895 роки.
Подальші пошуки в архівах, напевно, дозволять відкрити таємницю відкриття Головинської пам’ятки.


Олександр Тарабукін

 

Фото 1 – Пам’ятник на кладовищі в околицях смт Головине

 

Фото 2 – Напис на Головинському пам’ятнику